+38 (067) 320-80-53

Кондуктивна педагогіка (метод Петьо)

Історія кондуктивної педагогіки почалася у кінці 40-х років минулого сторіччя. Її засновником був Андраш Петьо, угорський лікар і педагог. Його ім'я носить інститут кондуктивної педагогіки в Будапешті і зараз метод застосовується у багатьох країнах світу.

Кондуктивна педагогіка відрізняється від інших тим, що вона об'єднує педагогічні та реабілітаційні цілі в одній програмі. Вважається, що це допомагає дитині з руховими порушеннями набути "ортофункції", що визначається як здатність брати участь і функціонувати в суспільстві, незважаючи на свою неповносправність. Основна ідея полягає в тому, що нервова система має можливості до формування нових нервових зв'язків, незваджаючи на своє пошкодження.

Моторні порушення розвиваються не лише за рахунок пошкодження ЦНС, а переважно через недостатність координації та взаємодії між різними відділами мозку та їх функціями (згідно проф. Петьо). Мобілізація цієї функції ЦНС може бути проведена за допомогою активного, відповідно спрямованого навчання.

При лікуванні хворих на ДЦП заняття проводяться в спеціалізованих групах чисельністю від 10 до 25 дітей. Діти разом займаються, спостерігають та заохочують один одного до виконання вправ. Кондуктори керують групою та забезпечують мотивуюче оточення й емоційну підтримку. Цілі програми визначаються загальним рівнем розвитку групи та вміннями кожної окремої дитини.

До комплексу входять вправи з різними предметами та спортивними знаряддями, вправи з м’ячем, на сходах, на гімнастичній лавочці, з гімнастичною палкою, а також хода з ускладненими завданнями та вправами біля шведської стінки. При проведенні рухових вправ використовується спеціально розроблене для цієї методики меблеве обладнання – драбинки, столи, бокси, виготовлені з дерев’яних заокруглених лакованих планок.

Ефективність участі дитини в реабілітаційному процесі залежить значною мірою від її мотивації. Як правило, діти з ДЦП пасивні у своїх діях. Метод кондуктивної педагогіки вимагає активної участі дитини у подоланні своєї неповносправності. Правильно поставлена мета дає дитині належну мотивацію до занять, підносить самооцінку. Програма занять передбачає безперервну участь дитини у різних видах діяльності, які навчають дітей думати і діяти в різних ситуаціях. Велике значення у формуванні мотивації має прагнення дитини до успіху та досягнення прогнозованого результату. Тому навіть дуже незначний успіх отримує позитивну підтримку та заохочення в кондукторів.