+38 (067) 320-80-53

Нейро-розвиткова терапія (Бобат-терапія)

Один із значних внесків, зроблених у розвиток методів реабілітації для людей із ДЦП зробили ще у 40-х роках ХХ століття Берта і Карел Бобат. Базуючись на клінічних спостереженнях Берти Бобат і завдяки публікаціям, лекціям та курсам, нейро-розвиткова терапія завоювала довіру і поширилася у всьому світі.

Згідно Бобат, при церебральних паралічах моторні проблеми виникають внаслідок ураження центральної нервової системи (ЦНС). Як наслідок порушується розвиток постуральних антигравітаційних механізмів, сповільнюється і спотворюється нормальний моторний розвиток дитини.

Основою Бобат-концепції є стимуляція нормального моторного розвитку і профілактика виникнення контрактур і деформацій у дітей.

Нейро-розвитковий підхід Бобатів був спрямований на компоненти, що найчастіше страждають при ураженні ЦНС, тобто на сенсомоторні компоненти м’язового тонусу, рефлекси, патологічні рухові моделі, постуральний контроль, органи чуття, сприйняття і пам’яті.

За основу підходу було взято застосування спеціальних положень тіла дитини, прийомів догляду за нею, які контролювали сенсорні стимули до нервової системи. Вони для створення нормального м’язового тонусу, реакцій рівноваги і правильних рухових моделей та зниження спастики м’язів, патологічних рефлексів і патологічних рухових моделей. Основний постулат - нормальна послідовність розвитку моторики дитини.

Із плином часу та накопиченням практичного досвіду у нейрофізіології Бобати трохи змінили свій підхід. Бобати перейшли від практики ставлення дитини в «положення, що подавлюють патологічні рефлекси» до впливу на «ключові точки контролю», так як перший варіант передбачував лише тимчасове зниження спастики і не зберігався при виконанні дитиною інших рухів.

Вплив на «ключові точки контролю» - корекція фізіотерапевтом патологічних рухових моделей під час рухової активності та стимулювання розвитку правильних рухів.

У своїй останній публікації автори дійшли висновку, що вони занадто багато уваги приділяли розвиткові автоматичних реакцій випрямлення, притримуючись неправильного припущення, що дитина зможе спонтанно перенести цей досвід (навичку) на свідомо контрольовані рухи. Отже вони почали більше розвивати в дитини можливості і навики керувати своїми рухами й особливо рівновагою самостійно.

Також було визнано, що сприяння руховому розвитку дитини, жорстко дотримуючись нормальної послідовності було помилковим.

Докладніше про методику Бобат читайте за посиланням:

http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2011_Nevro_2/50-51.pdf